Вихователь -
Колтуновська Ірина Анатоліївна
Життєве кредо : "Життя не в тому , щоб жити, а в тому, щоб відчувати , що живу".
Педагогічне кредо: "Щоб мати право навчати інших, потрібно постійно навчатися самому".
Сторінка Вихователів групи "Ромашка"
Вихователь - Рибак Іванна Олександрівна
Помічник вихователя - Брила Діанна Володимирівна
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ 4 - 5 РОКІВ
Дорослим потрібно розуміти вікові особливості дітей 4-5 років. Це дає можливість бути ближче до дитини, правильно її розвивати. Наприклад, одним з найскладніших перехідних періодів вважається вік 3 років. Після цього малюки вступають у нову фазу дорослішання - цікаву, повну відкриттів і сюрпризів, як для малюків , так і для їхніх батьків.
Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.
Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.
Характерною особливістю віку 4-5 років є розкриття творчих здібностей, фантазії, логіки. Малюк вже зовсім інакше бачить світ, що його оточує і себе в ньому. В цей період розвитку важливо приділити увагу кожній сфері розвитку дитячої особистості.
Цей вік як і молодший дошкільний, не має кризових ситуацій розвитку. В ньому гармонійно продовжують формуватися і розвиватися всі види діяльності дитини. Діти у віці 4-5 років продовжують активно рости і розвиватися осягаючи свою промову, фізичні навички, навички соціально-емоційної сфери. Психологія дітей 4-5 років влаштована так, щоб пам'ять , увага, мислення та уява малюка були спрямовані на всебічний розвиток.
У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.
Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.
Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.
У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.
Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.
Мислення
До кінця середнього дошкільного віку сприйняття дітей стає більш розвиненим. Вони виявляються здатними назвати форму, на яку схожий той чи інший предмет. Вони можуть виокремлювати в складних об'єктах прості форми і з простих форм відтворювати складні об'єкти. Діти здатні упорядкувати групи предметів по сенсорному ознакою - величиною, кольором; виділити такі параметри, як висота, довжина і ширина. Удосконалюється орієнтація в просторі. Зростає обсяг пам'яті. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.
Починає розвиватися образне мислення. Діти виявляються здатними використовувати прості схематизовані зображення для вирішення нескладних завдань. Дошкільнята можуть будувати за схемою, вирішувати лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. На основі просторового розташування об'єктів діти можуть сказати, що станеться в результаті їх взаємодії. Однак при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об'єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорні гуртка з паперу і сім білих гуртків з паперу і запитати: «Яких гуртків більше - чорних або білих?», Більшість відповідять, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше - білих або паперових?», Відповідь буде таким же - більше білих.
Продовжує розвиватися уява. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.
Збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. Він здатний утримувати в пам'яті при виконанні будь-яких дій нескладно.
Мовлення
У середньому дошкільному віці покращується вимова звуків і дикція. Мова стає предметом активності дітей. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мова тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими.
Розвивається граматична сторона мови. Дошкільнята займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає внеситуативно.
Змінюється зміст спілкування дитини і дорослого. Воно виходить за межі конкретної ситуації, в якій виявляється дитина. Провідним стає пізнавальний мотив. Інформація, яку дитина отримує в процесі спілкування, може бути складною і важкою для розуміння, але вона викликає інтерес.
У дітей формується потреба в повазі з боку дорослого, для них виявляється надзвичайно важливою його похвала. Це призводить до їх підвищеної уразливості на зауваження. Підвищена уразливість являє собою вікової феномен.
Творчість
Значний розвиток отримує образотворча діяльність. Малюнок стає предметним і деталізованим. Графічне зображення людини характеризується наявністю тулуба, очей, рота, носа, волосся, іноді одягу і її деталей. Удосконалюється технічна сторона образотворчої діяльності. Діти можуть малювати основні геометричні фігури, вирізати ножицями, наклеювати зображення на папір іт. д.
Поради для батьків
Ви коли-небудь замислювалися над тим, чи немає у вашої дитини роздвоєння особистості? У дитячому садку дитина може прибирати за собою іграшки, самостійно взуватися і сідати на горщик. Разом з тим вдома вона завжди починає хникати, коли ви просите її прибрати речі, вимагає, щоб ви йшли з нею в туалет і годували з ложечки.
Причина такої поведінки проста: дитина перевіряє ваші кордони. Вона вірить, що ви будете любити її, незважаючи ні на що. І це правда. Однак це не означає, що ви не можете використовувати стратегії вихователів, щоб дитина вела себе добре вдома.
У статті ми розглянемо поради вихователів дитячих садків. Читайте і беріть на замітку.
Розвиток самостійності
Незважаючи на те, що три- і чотирирічні діти все ще потребують батьківської допомоги у багатьох справах, вихователі стверджують, що в цьому віці діти здатні на більше, ніж думають багато батьків. І ви можете розвивати самостійність своєї дитини.
Очікуйте від дитини більшого
Всі люди виправдовують (або не виправдовують) чиїсь очікування - у тому числі й діти дошкільного віку. Коли діти йдуть до дитячого садка, вихователі очікують, що вони зможуть самі наливати собі воду в стакан, прибирати зі столу тарілку після їжі і самостійно вішати куртку на вішалку. І вони це роблять. Багато з цих дітей відмовляються робити це вдома, тому що батьки не очікують від них такої самостійності. Підніміть планку - і, швидше за все, дитина захоче відповідати вашим очікуванням.
Не робіть за дитину те, що вона може робити самостійно
Хоча вам іноді буває простіше і швидше зробити щось за дитину, але це не допоможе їй стати більш самостійною. Ви можете зіграти на почутті гордості дитини. Наприклад, коли ви намагаєтеся привчити дитину самостійно одягатися чи їсти, ви можете запитати її: «Ти хочеш зробити це самостійно чи тобі допомогти?». Ці слова мають магічний вплив - діти завжди хочуть робити все самі.
Не переробляйте те, що зробила дитина
Якщо дитина сама заправляє постіль, не піддавайтеся спокусі розгладити за нею ковдру. Якщо дитина сама одягається і при цьому одягає речі, які не поєднуються між собою - похваліть її за оригінальний стиль. Не виправляйте те, що зробила дитина, якщо в цьому немає крайньої необхідності. Інакше дитина помітить, що ви переробляєте її роботу, і це її відлякуватиме.
Дозвольте дитині вирішувати прості завдання
Якщо ви бачите, що дитина намагається зібрати конструктор або дістати книгу з високої полиці, не поспішайте їй на допомогу. Дозвольте дитині самій знайти потрібні деталі конструктора або посунути табурет, щоб дотягнутися до полиці. Якщо дитина знаходиться в безпеці, не втручайтеся і дайте можливість дитині вирішити завдання самостійно. Це формує її характер. Батьки хочуть зробити все ідеально, але тим самим вони позбавляють дитину шансу на успіх.
Давайте дитині невеликі доручення по дому
Якщо доручати дитині просту роботу, це зміцнить її впевненість у собі і розвине необхідні навички. Якщо ви будете доручати їй поливати квіти або знімати білизну з сушарки, вона повірить, що може сама одягатися, прибирати за собою посуд після їжі тощо. Просто переконайтеся, що завдання, які ви даєте дитині, їй під силу. Це повинна бути справжня робота, а не просто марна справа, щоб зайняти дитину. Навіть дошкільнята можуть відчути різницю. Ваша мета в тому, щоб дитина відчула себе здібним і корисним членом сім'ї.
Розвиток співпраці
Подивіться на дітей у дитячому садку
Ви побачите, як діти граються в групах, шикуються в чергу перед тим, як йти на обід, піднімають руку, щоб говорити по черзі під час занять, накривають на стіл у їдальні тощо. Як вихователям вдається привчити дітей до спільної роботи? Як змусити 10 і більше дітей віком до чотирьох років добровільно і охоче співпрацювати? На це питання немає універсальної відповіді, однак вихователі дають кілька порад з цього приводу.
Похвала - це ключ до успіху
Ця порада найкраще працює у випадках, коли дитина не схильна до співпраці. Звертайте увагу дитини на випадки, коли вона поводиться добре. Подавайте хороший приклад. Діти повторюють поведінку, яка привертає до них увагу.
Створюйте дитині передбачуваний розпорядок дня
Діти схильні співпрацювати в дитячому саду, тому що знають, чого від них очікують вихователі. У дитячому садку вони кожен день проводять по одному і тому ж розпорядку. Тому вони швидко розуміють, що повинні робити, і через певний час вже не потребують нагадування. Не варто встановлювати такий же розклад і вдома, але чим краще ви структуруєте час дитини, тим більше вона буде схильна до співпраці. Почніть з того, що встановіть дитині кілька правил і стежте за тим, щоб вона їх виконувала. Наприклад, перед сніданком потрібно заправити ліжко й одягтися. Після того як дитина прийшла додому з вулиці, вона повинна вимити руки. Перш ніж батьки прочитають дитині казку на ніч, вона повинна скупатися. Згодом дитина звикне до цих правил і буде їх виконувати.
Перетворіть домашні правила й обов'язки на гру
Якщо дитина відмовляється щось робити - перетворіть це на гру. Гра і гумор - чудові способи розвинути в дитині відповідальність, однак батьки часто забувають про це. Наприклад, якщо дитина не хоче самостійно взуватися перед тим, як йти в дитячий садок, грайте з нею в магазин взуття. Говоріть з дитиною, як з покупцем: «Здрастуйте. У нас є чудова пара взуття для вас. Чи не хочете приміряти?» Ймовірно, це сподобається дитині, і вона охоче буде взуватися сама.
Попереджайте дитину, коли щось зміниться в порядку
Якщо дитина впадає в істерику щоразу, коли ви говорите їй, що пора вимикати телевізор або закінчувати гру, щоб повечеряти або йти в дитячий садок - можливо, ви не попередили про це дитину заздалегідь. Вихователі дитячих садків попереджають дітей, коли час на гру або інше заняття закінчується, щоб вони закінчили те, чим вони вже займаються. Робіть так само і вдома. Якщо вам потрібно вийти з дому о 8.30. ранку, попередьте дитину в 8.15, що у неї є ще 5 хвилин на гру. Потім вона повинна прибрати свої іграшки. Встановіть будильник, щоб дитина знала, коли закінчиться її час.
Використовуйте винагороди, але розумно
Якщо дитина за всі свої дії отримує винагороду, вона не дізнається справжніх причин, чому вона їх виконує. Тому варто винагороджувати дитину за нові досягнення (наприклад, за те, що вона привчиться сідати на горщик), але не варто винагороджувати її за повсякденні дії (наприклад, за те, що вона одягнулась або почистила зуби).
Давайте дитині вибір
Наприклад, якщо трирічна дитина відмовляється сідати за обідній стіл, запропонуйте їй вибір: пообідати за столом разом з усіма і отримати десерт або відмовитися і залишитись без десерту. Спочатку дитина може зробити неправильний вибір. Але в результаті вона сяде за стіл, бо побачить, що неправильний вибір не дає їй бажаного результату. Однак, коли ви даєте дитині вибір, переконайтеся, що один з варіантів менш привабливий для дитини.
Не використовуйте слово «якщо»
Говоріть з дитиною мовою, яка передбачає співпрацю. Наприклад, коли ви говорите дитині: «Якщо ти зараз складеш іграшки, ми підемо в парк», це передбачає, що, можливо, дитина не стане прибирати іграшки. Замість цього скажіть дитині: «Коли ти складеш іграшки, ми підемо в парк».
Поставте гру на перше місце
Багато вихователів стверджують, що сьогодні діти менш здатні виявляти творчість у грі, ніж кілька років тому. Це відбувається тому, що більшу частину дня діти знаходяться під контролем дорослих.
Дозволяйте дитині гратися самій
Ви не повинні цілодобово її розважати. Дозвольте їй іноді нудьгувати, але так вона сама навчиться розважати себе. Переконайтеся, що у неї під рукою є папір, фломастери, фарби, пластилін та інші речі, необхідні для гри.
Включайте музику, коли дитина виконує завдання
Це підніме дитині настрій і зробить заняття, які можуть здатися дитині нудними, веселішими. Також ви можете використовувати музику для того, щоб мотивувати дитину. Запитайте її: «Чи зможеш ти одягнутися до того, як закінчиться пісня?»
Заохочуйте командну роботу
Якщо у вас двоє дітей і вони б'ються через іграшки, встановіть таймер на п'ять хвилин. Скажіть дітям, що вони можуть гратися іграшкою по черзі. Почувши сигнал таймера, одна дитина повинна передати іграшку іншій.
Дозвольте дитині самій залагоджувати дрібні конфлікти
Якщо ви бачите, як діти на майданчику або в дитячому садку сваряться, дозвольте їм самим залагодити сварку, якщо вона не переростає в бійку. Дитина повинна навчитися сама залагоджувати дрібні конфлікти. Ви не зможете завжди бути поруч, щоб робити це за неї.
Привчання до дисципліни
Напевно, всі батьки хоча б раз у житті ставили дитину в куток. Вихователі в дитячих садах не роблять цього. Як же їм вдається привчати дітей до дисципліни?
Постарайтеся відволікти дитину
Якщо дитина стрибає на дивані або розкидає іграшки по кімнаті, просто відволічіть її. Запропонуйте їй разом помалювати або почитати книжку.
Запобігайте істерикам дитини при розлуці
Якщо дитина впадає в істерику, коли ви залишаєте її в дитячому садку, дайте їй якийсь предмет, який нагадуватиме їй про вас (наприклад, ваша фотографія або сердечко, вирізане з паперу). Дотик до чогось матеріального допоможе дитині впоратися з тривогою й істерикою.
Надайте дитині можливість виправляти свої помилки
Якщо ви бачите, що дитина малює фломастером на стінах, дайте їй ганчірку і миючий засіб і запропонуйте змити намальоване. Якщо вона перекинула вежу з кубиків, яку побудувала інша дитина, запропонуйте їй побудувати її заново.
Не відкладайте покарання
Якщо ви караєте дитину за погану поведінку - робіть це відразу ж, коли вона зробить поганий вчинок. Іноді батьки говорять дитині: «Почекай, ось повернемося додому...». Але до того моменту, коли вони повернуться додому, дитина вже забуде про інцидент. Якщо ви відкладаєте суботній похід в зоопарк через те, що вона погано поводилась у четвер - це не вирішить проблему. Відкладене покарання буде здаватися дитині незаслуженим.